Полив'янський НВКЧетвер, 02.05.2024, 08:14

Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід
Меню сайта

Мини-чат

Наш опрос

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входа











Нацiональна дитяча гаряча лiнiя


Нацiональна гаряча лiнiя
Головна » Статті » Мои статьи

Вчителю на замітку

Поради вчителям для поліпшення настрою

1. Будьте оптимістами! Педагогіка – наука оптимістична (утім, як і будь-яка наука, песимістичний тільки дилетант).

2. Не забувайте головного: діти – істоти парадоксальні (дорослі – теж).

3. Якщо в тебе з”явилося бажання вигнати учня з класу, вийди сам.

4. Учителю, вітайся з дітьми, це дуже важливо. Тоном, яким ви говорите "здрастуй”, теж можна виховувати і піднімати собі настрій.

5. Вмійте бути ледачим! Проблема педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати про себе. Пам”ятайте: думати про себе – ваш головний обов”язок.

6. Хваліть себе самого тричі на день: уранці, удень і ввечері. Застосовуйте таку магічну формулу самонавіювання:”Я геніальний, найкращий педагог. Усім педагогам педагог, мене діти слухаються, мене батьки поважають, мене адміністрація любить, а як я сам себе люблю, цього і не висловити”.

Методичні рекомендації вчителям щодо підготовки учнів до ЗНО

з математики

  1. Динамічно вивчати програмовий матеріал з математики, що передбачає розвивальну мету.
  2. Актуалізувати знання з вивченого матеріалу.
  3. Ознайомити учнів з програмовими вимогами ЗНО з математики.
  4. Продемонструвати випускникам усі форми тестових завдань.
  5. Застосовувати тестування в навчальному процесі під час вивчення шкільного курсу. Проводити, по можливості, домашні, самостійні, контрольні роботи із використанням тестів. Це сприятиме виробленню в учнів навиків роботи з тестовими завданнями. Важливо привчати учнів виконувати завдання не лише правильно, але й швидко, щоб максимально наблизити їх до умов, у яких випускники працюватимуть під час зовнішнього оцінювання. Слід познайомити учнів з алгоритмами виконання тестових завдань різних форм, аналізувати результати тестування, виявляти типові помилки й визначати шляхи їх усунення.
  6. Удосконалювати навички усного рахунку учнів, оскільки під час проведення ЗНО заборонено використовувати калькулятор для обрахунків.
  7. Зверніть увагу на те, щоб навчання у випускних класах не перетворилося на «натаскування» учнів на відповіді до тестів і таким чином не втратило основну ідею освіти – гармонійний розвиток дитини як особистості.

                Методичні поради вчителям у роботі з обдарованими дітьми                                    Для роботи з обдарованими дітьми учитель повинен:

  • Бути доброзичливим і чуйним, емоційно  стабільним.
  • Бути професійно грамотним, захопленим своєю справою.
  • Мати високий рівень інтелектуального розвитку, широке коло інтересів.
  • Мати живий та активний характер, володіти почуттям гумору.
  • Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.
  • Бути інтелектуальним, моральним і ерудованим, знавцем у всіх областях людського життя.
  • Бути провідником передових педагогічних технологій, здатним до експериментальної, наукової та творчої діяльності.
  • Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд.
  • Бути цілеспрямованим і наполегливим, уміти переконувати.
  • Бути готовим до виконання різноманітних обов’язків, пов’язаних з навчанням обдарованих дітей.
  • Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду свої поглядів і до постійного самовдосконалення.
  • Мати схильність до самоаналізу.

Принципи педагогічної діяльності  в роботі з обдарованими дітьми:

  • принцип максимальної  різноманітності наданих можливостей для розвитку особистості;
  • підтримка інтересу, допитливості;
  • принцип зростання ролі позаурочної діяльності;
  • принцип індивідуалізації та диференціації навчання; оптимально орієнтований рівень складності і труднощі завдань для учнів;
  • принцип створення умов для спільної роботи учнів при мінімальній участі вчителя;
  • принцип свободи вибору учнями додаткових освітніх послуг, допомоги, наставництва;
  • формування мотивів пізнавального інтересу з використанням особливо актуального змісту, цікавості, незвичайності;
  • широке застосування пізнавальних ігор, навчальних дискусій, спорів, конкурсів ерудитів, вікторин і т.д.

Форми роботи з обдарованими дітьми:

  • групові заняття з обдарованими учнями;
  • робота за індивідуальними планами;
  • заняття в профільних классах;
  • факультативи;
  • гуртки за інтересами;
  • дослідницька діяльність в МАН і участь у науково-практичних конференціях;
  • інтелектуальні марафони;
  • участь в олімпіадах;
  • творчі майстерні;
  • конкурси.

Цілі і завдання роботи з обдарованими дітьми

Виявлення обдарованих дітей

Для реалізації цієї мети необхідно вирішити наступні завдання:

• знайомство педагогів з науковими даними про психологічні особливості та методичні прийоми роботи з обдарованими дітьми;

• навчання через методичну навчання, педради, самоосвіта;

• накопичення бібліотечного фонду по даному питанню;

• знайомство педагогів з прийомами цілеспрямованого педагогічного спостереження, діагностики;

• проведення різних позаурочних конкурсів, інтелектуальних ігор, олімпіад, що дозволяють учням проявити свої здібності.

Стратегія роботи з обдарованими дітьми

Успішність роботи з обдарованими дітьми багато в чому залежить від того, як організована робота з цією категорією дітей у початковій школі.

I етап - аналітичний - при виявленні обдарованих дітей враховуються їхні успіхи в якийсь діяльності: навчальної, художньої, фізичної і т.д.

Цей етап (1-4 й рік навчання) характеризується тим, що діти охоче освоюють зміст навчання під керівництвом вчителя і самостійно. На цьому етапі дуже важливо організувати урочну і позаурочну діяльність як єдиний процес, спрямований на розвиток творчих, пізнавальних здібностей учнів, запропонувати таку кількість додаткових освітніх послуг, де кожен учень міг реалізувати свої емоційні, фізичні здібності.

Творчий потенціал дитини може отримати розвиток у різних освітніх областях, але найбільш природно, згідно самій природі діяльності - у галузі художнього розвитку. у зв'язку з цим доцільно використовувати години  варіативної частини в навчанні молодших школярів на організацію творчих майстерень.

Урочна і позаурочна діяльність будується таким чином, щоб учень міг проявити свої можливості в самих різних сферах діяльності. Це важливо як джерело придбання нових знань і нового досвіду, має слугувати основою для трансформації цих знань в інші сфери діяльності у класах II і III ступеня.

II етап - діагностичний (5-9 класи)

На цьому етапі проводиться індивідуальна оцінка пізнавальних, творчих можливостей і здібностей дитини через різні види діяльності: навчальну і позакласну.

Вміст роботи з обдарованими учнями визначається в рамках кожної з навчальних дисциплін. Зміст навчального матеріалу має налаштовувати учнів на безперервне навчання, процес пізнання повинен бути для таких дітей самоцінним.

На II етапі потрібен поступовий перехід до навчання не стільки фактами , скільки ідеями і   методами, що розвивають мислення, яке спонукає до самостійної роботи, орієнтує на подальше удосконалення і самоосвіту.

На цьому етапі роботи з обдарованими дітьми найбільш доцільні групові форми роботи : «мозкові штурми», рольові тренінги, науково-практичні роботи, творчі заліки, проектні завдання і т.д.

Важливим чинником, що впливає на розвиток обдарованих учнів і на виявлення прихованої обдарованості і здібності, є система позакласної виховної роботи в школі. Основою такої системи виступає «занурення в культуру», функціями системи є навчання і виховання, а організуючим початком - гра.

III етап - етап формування, поглиблення та розвитку здібностей учнів.

Старша школа є особливим освітнім простором, у рамках якого, з одного боку, завершується виконання товариством його обов'язкової функції щодо формування соціально-адаптованої особистості, а з іншого боку, реально відбувається створення умов для становлення комплексу компетенцій, які розглядаються як здатності реалізувати свої задуми в умовах багатофакторного інформаційного і комунікативного простору.

 Виходячи з цього формуються нові принципи і методологія організації освітнього простору в середній школі:

• індивідуалізовані форми навчальної діяльності;

• розробка проектно-дослідницьких навичок (проектна методика)

• самовизначення старшокласників відносно профілюючого напрямки власної діяльності

( профільні класи);

• чітко визначене з етичної точки зору комунікативне поле.

Анкета для виявлення обдарованих дітей (вчителю)

Уважно прочитайте й позначте ті характеристики, які притаманні даній дитині:

  • Володіє великим обсягом інформації.
  • Багатий словниковий запас.
  • Перенесення засвоєного на новий матеріал.
  • Встановлення причинно-наслідкових зв’язків.
  • Уміння робити висновки.
  • Участь у розв’язуванні складних проблем.
  • Уміння вловлювати складні ідеї
  • Чутливість до протиріч.
  • Використання альтернативних шляхів пошуку інформації.
  • Аналіз ситуації.
  • Уміння передбачити наслідки.
  • Уміння міркувати.
  • Використання ідей на практиці.
  • Здатність до перетворень.
  • Критичність мислення.
  • Швидкість мислення.
  • Багата уява.
  • Гнучкість мислення.
  • Здатність висловлювати оригінальні ідеї, винаходити щось нове.
  • Висока допитливість.

                         Анкета виявлення здібностей обдарованих дітей (за методикою Хаана і Кафа)

І. Виявлення інтелектуальних здібностей обдарованих дітей

  • Учень швидко засвоює нові знання й легко все схоплює.
  • Має почуття здорового глузду і використовує знання у практичних повсякденних ситуаціях.
  • Добре міркує, не плутається в думках. Добре вловлює зв’язок між подіями, між причиною і наслідком.
  • Швидко запам’ятовує прочитане або почуте, не витрачає багато часу на повторення того, що потрібно запам’ятати.
  • Знає багато про такі події, які однолітки не знають і не здогадуються.
  • Має великий запас слів, легко користується новими словами, вільно висловлюється.
  • Любить читати ті книги, які читають діти, старші на рік чи два, та дорослі.
  • Розв’язує розумові задачі, що потребують мислительних зусиль.
  • Ставить дуже багато запитань.
  • Випереджає однолітків у навчанні на рік чи два.
  • Оригінально мислить і пропонує нестандартні, неординарні відповіді, рішення.
  • Дуже спостережливий, добре сприймає інформацію, швидко реагує на все нове.

ІІ. Виявлення художніх здібностей обдарованих дітей

  • У своїх малюнках зображує різноманітні предмети, ситуації, людей.
  • Серйозно ставиться до творів мистецтва, замислюється і стає дуже серйозним, коли чує нову музику, бачить красиву картину.
  • Оригінальний у виборі сюжету, складає незвичайні композиції (із квітів, малюнків, марок тощо).
  • Завжди готовий використати будь-який новий матеріал для виготовлення іграшок, картин, малюнків тощо.
  • У вільний час багато малює, ліпить, створює композиції, що мають художнє значення (наприклад, прикраси для дому).
  • Використовує малюнок або ліплення, щоб висловити свої почуття і настрій.
  • Цікавиться творами мистецтва, створеними іншими людьми. Оцінює їх і намагається відтворити те, що сподобалося.
  • Любить працювати із пластиліном, глиною, клеєм для того, щоб відтворювати речі у трьох вимірах.

ІІІ. Виявлення музичного таланту обдарованих дітей

  • Добре відчуває ритм і мелодію, завжди вслуховується в них.
  • Добре співає.
  • У гру на інструменті, у пісню чи танець укладає багато енергії та почуттів.
  • Любить музичні записи, прагне піти на концерт або туди, де можна послухати музику.
  • Любить співати пазом з іншими, щоб виходило злагоджено й добре.
  • У співі або музиці виявляє власні почуття і стан.
  • Створює оригінальні мелодії.
  • Добре грає на якомусь інструменті.

ІV. Виявлення здібностей до занять науковою працею

  • Чітко висловлює думки.
  • Читає книги, наукову літературу, випереджаючи шкільну програму.
  • Виявляє більші, ніж у звичайних дітей, здібності у користуванні абстрактними поняттями та у встановленні узагальнень.
  • Має хорошу моторну координацію, особливо між зоровим та слуховим сприйняттям (добре фіксує те, що бачить, і чітко записує те, що чує).
  • Після занять любить читати науково-популярні книги та журнали.
  • Не впадає у відчай, коли його нові задуми та проекти не підтримують учителі або батьки.
  • Намагається зрозуміти причини і сенс подій.
  • Проводить багато часу над створенням проектів, конструюванням.
  • Любить обговорювати наукові події, винаходи, часто замислюється над цим.

V. Літературна обдарованість дитини

  • Може вільно побудувати розповідь,, починаючи від зав’язки сюжету й закінчуючи розв’язанням конфлікту.
  • Придумує щось нове й незвичайне, коли розповідає про що-небудь знайомим.
  • Під час розповіді виділяє головне, найхарактерніше.
  • Розповідаючи про щось, уміє дотримуватись одного сюжету, не втрачає головної думки.
  • Любить писати оповідання та вірші.
  • Своїх героїв у оповіданнях зображує майстерно, передає почуття, настрій, характер.
  • Вибирає для своїх оповідань ті слова, які добре передають емоційні почуття.

VІ. Виявлення артистичного таланту

  • Легко входить у роль іншої людини, персонажа тощо.
  • Цікавиться акторською грою.
  • Виразно змінює тональність голосу, коли зображує героїв.
  • Розуміє та вміє передати конфлікти і ситуації, може розіграти будь-яку драматичну сценку.
  • Передає почуття через міміку, жести, рухи.
  • Прагне викликати емоційну реакцію в інших людей, коли про щось із захватом розповідає.
  • Дуже легко передає почуття, емоційні переживання.

VІІ. Виявлення технічних здібностей дітей

  • Добре вміє майструвати, займатися різними ремеслами.
  • Користується механізмами, машинами.
  • У світ його уподобань входить конструювання машин, приладів, моделей.
  • Може читати нескладні креслення приладів і механізмів, використовувати старі деталі для створення нових виробів, іграшок, приладів.
  • Визначає причини несправності приладів.
  • Любить робити креслення механізмів.
  • Читає журнали та статті про створення нових машин, приладів, механізмів.

VІІІ. Здібності до спорту

  • Енергійний, потребує якомога більше фізичних рухів, щоб бути щасливим.
  • Любить брати участь у спортивних іграх і змаганнях.
  • Постійно досягає успіхів у певному виді спорту.
  • Бігає швидше за інших.
  • Сильно розвинена координація рухів.
  • Любить ходити в походи, займатися на спортивних майданчиках.
  • Вільний час проводить у рухливих іграх.

Умови успішної роботи з обдарованими учнями

  • Усвідомлення важливості цієї роботи кожним членом колективу і посилення у зв'язку з цим уваги до проблеми формування позитивної мотивації до навчання.
  • Створення та постійне вдосконалення методичної системи роботи з обдарованими дітьми.
  • Визнання колективом педагогів і керівництвом того, що реалізація системи роботи з обдарованими дітьми є одним з пріоритетних напрямків роботи НЗ.

Включення в роботу з обдарованими учнями в першу чергу вчителів, які володіють певними якостями:

• вчитель для обдарованої дитини є особистістю продуктивно реагує на виклик, вміє сприймати критику і не страждати від стресу при роботі з людьми більш здатними і знають, ніж він сам. Взаємодія вчителів з обдарованим учнем має бути направлена на оптимальний розвиток здібностей, мати характер допомоги, підтримки, бути недирективним;

• вчитель вірить у власну компетентність і можливість вирішувати виникаючі проблеми. Він готовий нести відповідальність за прийняті рішення, і одночасно впевнений у своїй людської привабливості та спроможності;

• вчитель вважає оточуючих здатними самостійно вирішувати свої проблеми, вірить у їх дружелюбність і в те, що вони мають позитивні наміри, їм притаманне почуття власної гідності , яке слід цінувати, поважати і оберігати;

• вчитель прагне до інтелектуального самовдосконалення, охоче працює над поповненням власних знань, готовий вчитися в інших, займатися самоосвітою і саморозвитком.

Поради вчителям у роботі з батьками

Робота з батьками повинна вестись в чотирьох напрямках:

-  психологічний супровід сім'ї здатного дитини;

- інформаційне середовище для батьків;

- спільна практична діяльність здатної дитини та її батьків;

- підтримка і заохочення батьків на рівні школи.

Психологічний супровід сім'ї обдарованої дитини

Мета роботи психолога з батьками талановитих дітей – навчання батьків ефективній взаємодії з їхньою дитиною.

Ця робота спрямована на:

- розширення можливостей розуміння обдарованої дитини;

- поліпшення рефлексії своїх взаємин з обдарованою дитиною;

- вироблення нових навичок взаємодії з дитиною;

- встановлення і розвиток відносин співробітництва і партнерства батьків з дитиною.

В цілому робота з батьками повинна бути спрямована на те, щоб навчити їх розуміти і приймати свою дитину, бачити її такою, яка вона є, а не тільки через призму його талантів. Необхідно підготувати батьків до того, що з обдарованої дитини зросте обдарований дорослий, і пояснити їм, що в цьому немає нічого страшного, що це - чудово.

Головна мета психологічної допомоги батькам обдарованих і здібних дітей - допомогти їм зрозуміти, що їх дитина, якою би вона не була, насамперед - ДИТИНА.

Рекомендації батькам обдарованих дітей:

1. Будьте чесними. Всі діти дуже чутливі до брехні, а до обдарованих це відноситься більшою мірою.

2. Оцінюйте рівень розвитку дитини.

3. Уникайте довгих пояснень або бесід.

4. Намагайтеся вчасно вловити зміни в дитині. Вони можуть виражатися в неординарних питаннях або в поведінці і є ознакою обдарованості.

5. Поважайте в дитині індивідуальність. Не прагніть проектувати на нього власні інтереси та захоплення.

6. Розвивайте в своїх дітей наступні якості:

- упевненість, що базується на власній  свідомості самоцінності;

- розуміння переваг і недоліків в самому собі і в оточуючих;

- інтелектуальну допитливість і готовність до дослідницького ризику;

- повагу до доброти, чесності, дружелюбності, співчуття, терпіння, душевної мужності;

- звичку спиратися на власні сили і готовність нести відповідальність за свої вчинки;

- вміння допомагати,  знаходити спільну мову і радість у спілкуванні з людьми різного віку.

Бібліографія:

1. Забродін Ю.М., Бурменская Р.В. Обдаровані діти. М.: Прогрес 1991.-376 с.

2. Карабанова, О.А. Психологія сімейних відносин і основи сімейного консультування: Навчальний посібник. - М.: Алгоритм, 2004. – 320 с.

3. Марковська І. М. Тренінг взаємодії батьків з дітьми. - СПб., 2002.

4. Ричкова В. В. Проблеми виховання обдарованих дітей у сім'ї // Молодий учений. - 2011. - №10. Т.2. - 181-184с.

Як скласти план-конспект уроку?   Які його компоненти є обов'язковими?

Підготовка вчителя до уроків починається ще до початку навчального року і включає в себе: вивчення Державного стан­дарту освіти, програм, підручників, укладання те­матичного планування (календарно-тематичного) тощо. Все це дійсно так. Однак підготовка до окремо взятого уроку такої процедури не передбачає. А якщо і передбачає, то лише епізодично, вибірково.

До початку навчального року вчителеві варто ретельно вивчити навчальну програму, ознайомитися з її особливостями, структурою і здійснити розподіл матеріалу за уроками. Упродовж року про­грама та календарно-тематичне планування — обо­в'язкові науково - та навчально-методичні інфор­маційні джерела, якими користуватиметься вчи­тель. Програма — документ, який завжди повинен бути під рукою. Чому?

У програмі передбачено основні змістові лінії, обсяги навчального матеріалу, подається перелік державних вимог до рівня загальноосвітньої підго­товки учнів, здійснено розподіл годин за темами та окремими формами діяльності (узагальнення, підсумкове узагальнення, узагальнювальне повто­рення, тематичне оцінювання, резервний час тощо), описано критерії оцінювання навчальних досяг­нень учнів з історії. Все перелічене вище вчитель повинен не лише знати, а й постійно використову­вати в щоденній практиці. Незнання програми вчителем та її компонентів досить часто призводить до ситуацій, коли він не може визначити навчальну та розвивальну мету уроку, об'єктивно оцінити відповідь учня, сформулювати вимоги до рівня навченості школярів тощо. Програмою варто корис­туватися не лише тим, хто тільки розпочинає свій професійний шлях, а й усім учителям, оскільки вона є надійним науково-методичним документом в про­цесі підготовки навчання шкільної історії.

Написання плану-конспекту уроку передбачає певну послідовність дій.

На першому етапі оби­рається тема уроку. Як зазначалося вище, тема ви­значається на основі програми. На другому етапі визначається мета уроку. Згідно із традиційними підходами, мета має три основних компоненти: навчальний (дидактичний), розвивальний, виховний.

Навчальна мета визначається на основі змісту програми (ліва частина програми). В ній спроекто­вано дидактичні завдання уроку.

Розвивальна мета уроку визначається за допо­могою державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів (права частина програми). В кожній темі передбачено розвивальний блок зав­дань. У розвивальній меті фіксуються ті завдання, що пов'язані з формуванням умінь та навичок (пев­них компетенцій).

Виховна мета визначається на основі змісту на­вчального матеріалу, прийомів і методів, загальної організації навчального процесу. В ній прогнозуєть­ся (передбачається) виховний потенціал — те, що виховує, формує змістом або окремими засобами, методами, прийомами, впливає на емоційний стан, розвиває морально-етичні засади.

На третьому етапі визначаються засоби на­вчання — обладнання уроку. Перелік засобів на­вчання включає основний інструментарій уроку: підручники, посібники, роздатковий матеріал, технічні засоби навчання тощо.

Окремі вчителі в плані-конспекті уроку виділя­ють як окремий компонент понятійний апарат. Зде­більшого це нові поняття і терміни теми або ті, що варто повторити, узагальнити, систематизувати. Вважаємо, що поняття і терміни не є обов'язковим компонентом структури плану-конспекту. Роботу з понятійним апаратом варто планувати в ході само­го уроку.

На четвертому етапі визначаються тип та фор­ма уроку: тип — на основі дидактичної мети, а фор­ма — за домінуючими методами навчання.. Згідно із класифікацією, яку пропонують О. Пометун та Г. Фрейман, розрізняють такі уроки: за­своєння нового навчального матеріалу; формування і вдосконалення вмінь та навичок; закріплення та за­стосування знань, умінь та навичок; узагальнення та систематизації знань; контролю і корекції знань, умінь і навичок; комбіновані. В. Мисан, автор іншої класифікації, пропонує дещо спрощену ти­пологію уроків: вивчення нового матеріалу; форму­вання умінь та навичок; перевірки знань, умінь та на­вичок (урок тематичної атестації); узагальнення та систематизації знань, умінь та навичок; комбіновані. Що ж до визначення форми уроку, то тут є декілька підходів. Один із них — визначення форми за допомогою домінуючих методів навчан­ня. Завдяки такому підходу уроки за формою класифікують так: словесні, наочні, ігрові, словесно-наочні, словесно-ігрові, наочно-ігрові. Форму уроку можна визначати за видовою органі­зацією (індивідуальними проявами) або нетра­диційними формами: урок-турнір, урок-телеміст, кіноурок, відеоурок, телеурок, урок-дискусія, урок «КВК», урок-суд, урок пам'яті, урок-прес-конференція, урок-конференція, урок «Що? Де? Коли?», урок-гра, урок-презентація тощо. Визначення фор­ми уроку є не менш важливим, ніж типу уроку, оскільки саме вона вказує на домінуючі методи та прийоми навчання.

На п 'ятому етапі відбувається планування ходу уроку. Хід уроку — своєрідний сценарій, згідно з яким реалізуються мета та основні завдання. О. По­метун та Г. Фрейман пропонують обов'язкові струк­турні компоненти уроку, набір яких у кожному типі уроку буде різним. 1. Організаційний момент. 2. Актуалізація опорних знань, умінь та уявлень учнів, або підготовка школярів до сприйняття нової теми. 3. Мотивація навчальної діяльності. 4. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних резуль­татів. 5. Вивчення нового матеріалу (його первинне сприйняття). 6. Осмислення нових знань і вмінь. 7. Систематизація й узагальнення нових знань і вмінь на перетворюючому і творчому рівнях. 8. Підбиття підсумків уроку. 9. Інструктаж з домашнього завдан­ня. 10. Перевірка знань і вмінь.

В. Ми­сан визначає три основних елементи уроку: підго­товчий, основний, заключний. Кожен із цих етапів для різного типу уроку має специфічні складові. Незалежно від того, прихильником якої структури уроку є вчитель, варто пам'ятати, що хід самого уро­ку планується з обов'язковим дотриманням всіх його елементів.

Окремо варто звернути увагу і на планування навчального часу на уроці математики. Складовою ефек­тивності кожного з етапів є чіткий розподіл на­вчального часу.

На що варто звернути увагу, складаючи план – конспект уроку?

На уроці важливо все, і не може бути дру­горядних його складових. Від організації, манери спілкування, чіткості дій, темпу залежить в першу чергу робоча атмосфера уроку. Незібраний учитель, невчасно розпочатий урок, відсутність крейди, на­очних посібників, спізнення учнів, неприбраний кабінет, непідготовлене робоче місце учня — все це може негативно вплинути на початок та подальшу організацію процесу навчання на уроці математики. Щоб не допустити перерахованих вище негативних про­явів, варто ретельно планувати всі структурні еле­менти уроку від початку до його завершення. Сту­дентам, учителям, які лише розпочинають свою пе­дагогічну діяльність, необхідно продумувати (про­говорювати) весь хід уроку. Наприклад: «Заходжу в клас. Чекаю тиші. Вітаюся з учнями. Прошу всіх сісти і підготуватися до уроку (на парті має бути підручник, робочий зошит, ручка, олівець, лінійка). Ознайомлюю учнів з основними видами діяльності на уроці: на першому етапі уро­ку перевіримо засвоєння попередньої теми за допо­могою індивідуальних, групових завдань та само­стійної роботи у формі диктанту. Потім продовжимо вивчення теми. Узагальнення вивченого матеріалу здійснюватимемо у формі гри. За результатами роботи будуть виставлені оцінки. Підіб'ємо підсумки уроку. Ви отримаєте домашнє завдання за підручником та збірником ».

В процесі планування уроку варто звернути ува­гу на те, щоб кожен етап був логічно поєднаний з попереднім і наступним. На деякі із запитань учні не зможуть дати повної відповіді. Саме це може бути підставою для оголошення теми уроку. Змодельована ситуація свідчить про логічне по­єднання двох складових уроку — актуалізації та оголошення нової теми. За такою ж схемою можна перейти до мотивації вивчення нової теми. (Учні розмірковують над по­ставленими запитаннями і з допомогою вчителя мотивують необхідність вивчення теми.)

Перевірка домашнього завдання, засвоєння вивченого матеріалу обов'язково планується. Для усної перевірки потрібно скласти перелік запитань та завдань. Для письмової перевірки знань (самостійна робота, ви­конання тестових завдань, диктант) краще заздалегідь підго­тувати кожному учневі окремий варіант завдання. За таких умов учитель не лише зекономить навчаль­ний час, оскільки не виголошуватиме завдань, а й створить ситуацію, за якої кожен учень вважатиме, що отримав індивідуальне завдання.

Узагальнення й систематизацію знань під час вивчення нового матеріалу краще здійснювати в процесі розгляду основних питань теми. Узагаль­нення та систематизацію в кінці уроку варто прак­тикувати у 8—11 класах. Це обумовлено не лише віковим фактором, а й сформованістю певних умінь та навичок у попередні роки навчання.

Виставляючи оцінки, варто чітко дотримувати­ся критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів з історії. Кожна з оцінок, особливо це сто­сується усних відповідей, повинна бути обґрунтованою.

Інструктаж домашнього завдання — це також структурний компонент уроку. Кількість завдань повинна бути оптималь­ною і обґрунтованою.

За якою схемою аналізувати проведений урок ? Що таке аналіз та самоаналіз проведеного уроку?

Будь-який проведений урок підлягає аналізу за умови присутності на ньому сторонніх осіб (дирек­тора, заступника директора, методиста, вчителів та ін.) або самоаналізу вчителя. Під аналізом уроку варто розуміти характеристику і оцінку навчаль­ного заняття в цілому або ж його окремих частин. Аналіз уроку може бути повним (детальна характе­ристика всіх структурних компонентів уроку, діяль­ності вчителя та учнів) і частковим (аналіз викори­станих методів і засобів навчання; рівень активі­зації учнів на уроці історії; організація самостійної роботи на уроці тощо). В аналізі уроку враховують­ся діяльність учителя, учнів, ступінь розкриття теми уроку, реалізація мети, основних завдань, доціль­ність використання методів та засобів навчання тощо. В педагогічній літературі пропонуються різні схеми аналізу уроку. Варто пам'ятати, що будь-яку з них не варто розглядати як універсальну модель аналізу діяльності вчителя та учнів. Разом з тим у будь-якій схемі аналізу уроку повинні бути обов'яз­кові компоненти, що підлягають обговоренню, оцінці тощо. До обов'язкових можна віднести такі компоненти. 1. Характеристика структурних еле­ментів уроку: визначення теми, мети (навчальної, розвивальної, виховної), завдань, типу, форми, об­ладнання, етапів уроку. 2. Зміст та методика ос­новних етапів уроку: організація повторення, особ­ливості вивчення нового матеріалу, організація уза­гальнення, систематизації знань, умінь та навичок, контролю тощо. 3. Характеристика методів та за­собів навчання: доцільність методів та засобів навчання; використання активних методів навчання; поєднання фронтальної, індивідуальної, групової форм роботи; організація самостійної роботи; ме­тодика контролю та обліку знань тощо. 4. Харак­теристика діяльності вчителя: рівень педагогічних вимог до роботи учнів; мова вчителя; володіння сло­вом як основним засобом спілкування з учнівським колективом; стиль поведінки; дотримання педаго­гічного такту; організаторська та управлінська діяльність учителя; характеристика функцій діяль­ності вчителя: консультативної, контрольної, організаційної тощо. 5. Характеристика діяльності учнів: рівень працездатності; активність мислення; вміння організувати свою діяльність на уроці; ро­зуміння поставлених завдань; дотримання вимог учителя тощо. 6. Характеристика загальних резуль­татів уроку: реалізація мети і завдань уроку; дотри­мання плану-конспекту уроку; якість роботи кла­су та вчителя.

Результатом підготов­ки вчителя до уроку має стати відповідність певно­му переліку вимог: до змісту навчального матеріалу, що опрацьо­вується на уроці; до методики проведення уроку; психолого-гігієнічні вимоги до організації уроку.

I. Вимоги до змісту навчального матеріалу, що опрацьовується на уроці:

повноцінність змісту, педагогіч­ного задуму уроку, його відповідність очікуваним результатам;

науковість матеріалу уроку;

застосування різноманітних джерел знань;

достатність і структурованість навчального матеріалу для формування базових знань та розв'язання ключових проблем.

II. Вимоги до методики проведення уроку:

мотивація і диференціація навчання;

високий ступінь самостійної розумової діяль­ності учнів, їх пізнавальної активності;

охоплення роботою всіх учнів;

виховання інтересу до предмету;

правильний вибір типу і структури уроку, за­собів і методів його проведення залежно від очіку­ваних результатів (дидактичної мети);

відповідність прийомів навчання педагогічно­му задуму, змісту і пізнавальним можливостям учнів.

III. Психолого-гігієнічні вимоги до організації уроку:

педагогічний такт учителя;

культура мовлення, емоційність, темп мовлен­ня;

врахування вікових та індивідуальних особ­ливостей учнів;

контакти з класом, наявність активної взаємо­дії та співпраці;

дотримання санітарно-гігієнічних норм .

Самоаналіз уроку — характеристика уроку, дана вчителем, який його провів. Вона може здійснюва­тися на основі схеми аналізу уроку або у формі відповідей на запитання щодо поетапного виконан­ня всієї групи завдань: з підготовки уроку та вже проведеного уроку. Наприклад: 1. Чи відповідав урок програмі? 2. Чи правильно визначені мета і завдання уроку? Наскільки реалізовані мета та зав­дання уроку? 3. Чи правильно розподілений на­вчальний час за основними етапами уроку? На­скільки ефективним виявився розподіл навчально­го часу? 4. Наскільки доцільними були методи і за­соби навчання? Як вони сприяли реалізації мети та завдань уроку? 5. Які методи і засоби навчання були найбільш ефективними і результативними? 6. Які форми навчання (фронтальні, групові, індивіду­альні) домінували на уроці? Чи вдалі їх вибір і по­єднання? 7. Чи об'єктивно, з дотриманням вимог, критеріїв, коментарем оцінено діяльність учнів? 8. Чи правильно проведено на уроці інструктаж, визначено обсяг і складність домашнього завдан­ня? 9. Чи було дотримано норм педагогічної етики, такту? Як було організоване спілкування з учнями, стимулювався успіх? 10. Що на уроці було найбільш вдалим, ефективним, а що не вдалося? Чому? 11. Чи сприяв урок розвитку учня? Як саме?

У навчально-методичній літературі можна зуст­ріти ряд інших схем аналізу та самоаналізу прове­деного уроку. Серед них важко визначити якусь найбільш універсальну. Вважаємо, що найкращою схемою аналізу проведеного уроку може бути сам план-конспект уроку. Аналізуючи всі структурні елементи плану-конспекту, можна з'ясувати, на­скільки вони відповідають вимогами, були доціль­ними, продуманими і спрацювали на досягнення поставленої мети.

Орієнтовні теми проведення класних батьківських зборів

 

1 клас

1.     Шестирічна дитина. Яка вона? (консультація вчителя, психолога)

2.     Як допомогти дитині у навчанні.

3.     Народна педагогіка, народна казка у формуванні морально-етичних цінностей у дітей.

2 клас

1.     Психологічні аспекти виховання і заохочення до навчання дітей молодшого шкільного віку.

2.     Щоб не згасло родинне вогнище.*

3.     Українські народні традиції в сімейному вихованні. Ознайомлення дітей з родиною та родоводом.

3 клас

1.     Умови успішного виховання в сім’ї: єдність вимог дорослих до дітей, атмосфера злагоди і довіри.

2.     Виховання самостійності, відповідальності.

3.     Народні морально-етичні цінності та їх врахування в сучасному сімейному вихованні.

4 клас

1.     Спільна діяльність батьків і дітей як спосіб формування морально-етичних цінностей молодших школярів.

2.     Гра в житті дитини. Світ сімейних захоплень.

3.     Родинне свято «Сім’я –ключ до щастя»

5 клас

1.     Психолого-педагогічні особливості виховання молодших підлітків.

2.     Розвиток творчих здібностей дитини у процесі спільної діяльності.

3.     Союз сім’ї та школи.*

6 клас

1.     Сфери і специфіка спілкування підлітків.

2.     Патріотичне виховання дітей у сім’ї, зв'язок поколінь, знайомство з культурою, звичаями і традиціями родини та рідного краю.

3.     Формування здорового способу життя молодших підлітків.

7 клас

1.     Старший підлітковий вік і його особливості.

2.     Педагогіка почуттів і культура їх вираження. Формування культури поведінки дітей.

3.     Духовний світ особистості. Морально-етичні цінності особистості та їх врахування в сучасному сімейному вихованні.

8 клас

1.     Виховання характеру і формування моральних якостей особистості.

2.     Профорієнтація і допрофільна  підготовка старших підлітків; шляхи самовизначення і вибору професії.

3.     Щаслива сім’я. Яка вона? (збори-диспут)*

9 клас

1.     Роль  сім’ї у визначенні життєвого шляху старшокласників.

2.     Про шкідливі звички і роль батьків в подальшому розвитку стійкої потреби дітей щодо здорового способу життя.

3.     Проблеми виховання юнаків і дівчат. Педагогіка почуттів, етика сімейних стосунків.

10 клас

1.     Взаєморозуміння і взаємоповага. Як уникати конфліктів з власними дітьми?

2.     Сім’я, етика сімейних стосунків. Педагогіка В.Сухомлинського, М.Стельмаховича у вихованні родинних позицій.

3.     Роль батька у вихованні дитини.*

11 клас

1.     Виховний потенціал сім’ї .

2.     Виховання відповідальності у старшокласників.

3.     Сім’я, освіта, вибір життєвого шляху. Державна підсумкова атестація і незалежне зовнішнє оцінювання знань.

Категорія: Мои статьи | Додав: dacenko (23.09.2014)
Переглядів: 868 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Поиск

Ми в соц мережах

Время жизни сайта

Годинник

Погода


Copyright MyCorp © 2024
Конструктор сайтів - uCoz